Касаційний адміністративний суд
вул.
Московська, 8, корп. 5, м. Київ, 01029
справа
№420/6558/18,
Позивач:
Романовський Віктор Станіславович,
вул. ХХХХХХХХХХХХХХХХХ,
ідентифікаційний код ХХХХХХХХХ,
тел/факс ХХХХХХХХХ,
офіційна електронна адреса: ХХХХХХХХ
Центральне
об’єднане управління
Пенсійного фонду України в м.Одесі,
код в ЄДРПОУ / ІПН 41248812,
вул. Ільфа і Петрова, 4/А, м.Одеса,
65121,
тел/факс
048-749-00-88
адреса електронної пошти: kivs@od.pfu.gov.ua
Касаційна скарга
на Ухвалу Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18
від
27.05.2019 року і
Постанову
П’ятого
апеляційного адміністративного суду по справі
№420/6558/18
від
18.07.2019 року
Cуддя
першої інстанції – Бойко О.Я.
Головуючий суддя в другій
інстанції – Коваль М.П.
I. Обгрунтування можливості оскарження
Прошу надати мені доступ до правосуддя і
розглянути цю касаційну скаргу, оскільки, відповідно п.2 в), ч.5 ст.328 КАС
України, справа №420/6558/18, в рамках
якої вона розглядається, є справою незначної складності, становить значний
суспільний інтерес та має виняткове значення для мене – учасника справи, який
подає касаційну скаргу.
Справа №420/6558/18
є справою незначної складності, відповідно п.3,
ч.6 ст.12 КАС України, оскільки предметом справи є оскарження фізичною особою
рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення,
перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Справа №420/6558/18
становить значний суспільний інтерес з таких
причин.
Я, Романовський
Віктор Станіславович, – журналіст, член Національної спілки журналістів
України. Вже сьомий рік – з 15.05.2013
року Приморське управління Пенсійного фонду України в м.Одесі,
а далі його правонаступник – Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду
України в м.Одесі (далі – Управління) переслідує мене
як журналіста і пенсіонера.
Реорганізація Управління проведена відповідно Постанові Кабінету
Міністрів України №988 від 21.12.2016 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду
України”.
11.10.2013 року, після
піврічного марного спілкування з Управлінням, у широко відомому виданні
“Українська правда”, заснованому Георгієм Гонгадзе, була опублікована моя
стаття “Вища міра соціального захисту або Кнопка для бюрократа” (https://life.pravda.com.ua/columns/5257c134e4608/),
де я критикував роботу Управління. Стаття була підписана моїм офіційно
зареєстрованим псевдонімом “Станіславський”.
Через два тижня після публікації, рішенням Управління, мені була
знижена пенсія. Це – перший і єдиний
випадок в історії України, коли журналісту була знижена пенсія після критичної
публікації, і знизив її той самий орган, який був критикований журналістом.
Цього Управлінню здалося
замало, і воно подало позов до мене “про
спростування неправдивої інформації і захист ділової репутації”.
Після тривалого судового процесу довжиною в 2.5 роки в чотирьох
інстанціях в задоволенні позову Управлінню було відмовлено повністю (справа №522/26983/13-ц, у
Верховному Суді – №6-7115св15).
Я продовжував критикувати
Управління в пресі.
11.01.2014 в “Українській
правді” була опублікована ще одна моя стаття з критикою Управління — “Графи і
маркізи Пенсійного фонду або Пожиттєве покарання журналиста” (https://life.pravda.com.ua/columns/2014/01/11/148238/).
13.10.2015, 22.10.2015,
27.10.2015, 31.10.2015 у відомому інтернет-ресурсі “Обозреватель”
була опублікована стаття “На Чукчу в суд подали… Как защищаться писателю, журналисту, блоггеру”(https://www.obozrevatel.com/my/life/91730-na-chukchu-v-sud-podali----kak-zaschischatsya-pisatelyu-zhurnalistu-blogeru.htm)
з критикою Управління і детальним описом судового процесу по захисту свободи
слова.
25.06.2015 в “Обозревателе” була оприлюднена ще одна стаття — “Маркіза и
свобода слова. Послесловие к Дню журналиста”
(https://www.obozrevatel.com/my/life/15079-markiza-i-svoboda-slova--posleslovie-k-dnyu-zhurnalista.htm),
з критикою Управління.
09.07.2015 в “Обозревателе” була опублікована ще одна стаття — “Пособие на погребение для журналиста” (https://www.obozrevatel.com/my/life/34612-posobie-na-pogrebenie-dlya-zhurnalista.htm)
з черговою критикою Управління.
05.10.2015 в “Обозревателе” була опублікована ще одна стаття — “Обратная связь с властью или Награда
нашла «героя»” (https://www.obozrevatel.com/my/life/73081-obratnaya-svyaz-s-vlastyu-ili-nagrada-nashla-geroya.htm)
с критикою Управління.
09.03.2017 в Інтернет-ресурсі
“Рефрижератор” була опублікована стаття — “Вторая весна
жизни или Как отстоять свою пенсию в суде” (http://116.cc.ua/Kak_otstoja_svoiu_pensiu.htm)
с черговою критикой Управління.
02.03.2018 і 21.11.2018 в
Інтернет-ресурсі “Рефрижератор” були опубліковані “Юридичні документи cудових
процесів журналіста Романовського В.С. проти
ПФУ", які активно використовуються зараз журналістами і пенсіонерами при
захисті своїх прав в судах.
15.02.2019 року в щотижневику
“Дзеркало тижня” була опублікована моя стаття “Дивні сервіси Пенсійного фонду” https://dt.ua/social_secutity/divni-servisi-pensiynogo-fondu-302947_.html.
Справа №420/6558/18, в рамках якої розглядається ця касаційна скарга,
має виняткове значення для мене – учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Очевидне системне, багаторічне переслідування пенсіонера і
журналіста суб’єктом владних повноважень, аморальна поведінка, помста за
публікації, порушення Управлінням ст.10 Європейської конвенції. Це доказано вже
шістьома рішеннями суду. Всі вони набрали законної сили. Це справи: №522/26983/13-ц,
у Верховному Суді – №6-7115св15),
№522/209/16-а, №522/7044/17, №815/2000/18, №420/6558/18,
№420/6111/18.
Вся ця судова епопея набула широкого розголосу в суспільстві,
опубліковані статті прочитали в Інтернеті більш ніж 300 тис читачів і
невизначена кількість читачів в паперовому варіанті.
У рішенні Конституційного Суду
України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69
Кримінального кодексу України (справа про призначення судом м'якшого покарання)
№ 15-рп/2004 від 02.11.2004 року щодо цього зазначено таке: “Одним з проявів верховенства права є те, що
право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й
інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо,
які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним
рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає
ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в
Конституції України”.
Звертаю увагу суду на більш
ніж шестирічну протиправну, аморальну поведінку Управління, відносно моїх прав,
доказану вже шістьома судовими процесами, рішення по яким на мою користь вже
набрали законної сили.
II. Обставини справи
21.01.2019 року Одеський
окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі №420/6558/18 року за
моїм позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, яким мій позов задовольнив.
Суд вирішив:
“1. Адміністративний позов задовольнити.
2.
Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду
України в м. Одесі, щодо рішення №951050832248 про перерахунок пенсії Романовському Віктору Станіславовичу від 26.11.2018 року
без врахування: довідки архівного відділу Виконкому Чорноморської міської ради
№388 від 26.12.2016 року, яка встановлює заробітну плату з 01.07.1993 року по
31.03.1994 року; довідки Департаменту архівної справи Одеської міської ради
№3245-Р-11.1-21 від 05.01.2017 р., яка встановлює заробітну плату з 01.01.1996
року по 31.03.1999 року постанови Приморського районного суду м. Одеси по
справі №522/209/16-а від 03.10.2016 року, яке встановлює заробітну плату з
01.01.1996 року по 30.06.1999 року; архівної довідки №7676 від 04.01.2013 року
галузевого державного архіву Міністерства оборони України, яка встановлює
заробітну плату з 01.10.1997 року по 30.06.2000 року.
3. Скасувати
рішення №951050832248 від 26.11.2018 р. Центрального об’єднаного управління
Пенсійного фонду України в м. Одесі про перерахунок пенсії Романовському
Віктору Станіславовичу.
4.Зобов’язати
Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
перерахувати пенсію Романовському Віктору
Станіславовичу з вводом до розрахунку: довідки архівного відділу Виконкому
Чорноморської міської ради №388 від 26.12.2016 року, яка встановлює заробітну
плату з 01.07.1993 року по 31.03.1994 року; довідки Департаменту архівної
справи Одеської міської ради №3245-Р-11.1-21 від 05.01.2017 р., яка встановлює
заробітну плату з 01.01.1996 року по 31.03.1999 року; постанови Приморського
районного суду м. Одеси по справі №522/209/16-а від 03.10.2016 року, яке
встановлює заробітну плату з 01.01.1996 року по 30.06.1999 року; архівної
довідки №7676 від 04.01.2013 року галузевого державного архіву Міністерства
оборони України, яка встановлює заробітну плату з 01.10.1997 року по 30.06.2000
року і виплатити пенсію.
5.
Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов’язати
Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у строк 2
(два) місяця з дня набрання рішенням законної сили надати до Одеського
окружного адміністративного суду звіт про його виконання”.
Апеляційна скарга була подана Управлінням, але
07.03.2019 року відкликана Управлінняем і повернута Управлінню
ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 року.
Касаційна скарга не подавалася.
26.04.2019 року я отримав
рішення Управління №951050832248 від 22.04.2019 року (Додаток 2 до моєї заяви
до суду вх. №17700/19 від 17.05.2019 року за ст.383) про
перерахунок моєї пенсії на виконання рішення Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 21.01.2019 року.
Також в цьому
рішенні враховано масовий перерахунок, відповідно до показників інфляції і
зростання зарплат в країні, тобто осучаснення пенсій з 01.03.2019 року, у
відповідності до ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування».
Але перерахунок моєї пенсії за рішенням суду, на мою думку
протиправно, виконаний лише з 12.03.2019 року, а не з 01.10.2017 року (Додаток
2 до моєї заяви до суду вх. №17700/19 від 17.05.2019 року за ст.383, рядок 22), наявні, на мою думку, і інші
порушення.
17.05.2019 року я подав до Одеського окружного адміністративного суду
заяву вх.№17700/19, відповідно
ст.383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених суб’єктом владних
повноважень при виконанні рішення по справі №420/6558/18. Я просив розглядати
заяву в тому же порядку, в якому розглядалася справа – за правилами загального
провадження в судовому засіданні за моєю участю. До заяви була додана заява
щодо поновлення процесуального строку звернення до суду.
21.05.2019 року я, відповідно
п.3 ч.3 ст.44 КАС України, подав до Одеського окружного адміністративного суду
через електронний суд додаткові пояснення до цієї заяви, які були доставлені до
суду 21.05.2019 року і долучені до справи.
Ухвалою Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 27.05.2019 року в задоволенні
заяви від 17.05.2019 року за ст.383 КАС України було відмовлено (Додаток 1).
Заява була розглянута у письмовому провадженні.
11.06.2019 року я подав до П’ятого апеляційного адміністративного
суду заяву вх. №21041/19, апеляційну скаргу про
оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6558/18
від 27.05.2019 року.
Постановою П’ятого
апеляційного адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 18.07.2019 року в задоволенні моєї
апеляційної скарги від 11.06.2019 року було відмовлено (Додаток 2).
По справі №420/6558/18 за моєю заявою від
14.01.2019 року вх.№1276/19 був призначений судовий контроль за виконанням
рішення суду, оскільки тривалий час – з 15.05.2013 року Управління порушувало
мої права, неправильно розраховував мою пенсію. Це підтверджено вже п’ятьма
судовими процесами по справах: №522/209/16-а,
№522/7044/17, №815/2000/18,
№420/6558/18, №420/6111/18, в яких було
прийнято рішення на мою користь. Всі вони вже набрали законної сили.
III.
Незаконність і необґрунтованість рішень судів 1-ї та 2-ї інстанцій
Вважаю, що Ухвала Одеського окружного
адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі №420/6558/18 та Постанова
П’ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/6558/18 від
18.07.2019 року є такими, що постановлені з порушенням норм матеріального і
процесуального права і підлягають скасуванню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 242 КАС України, рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є
рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в
судовому засіданні.
IV.Порушення судами 1-ї і 2-ї інстанцій
норм матеріального права
Незастосування
ч.1 ст.44 Закону України №1058 «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
В рішенні Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 21.01.2019 року зокрема
зазначено: “3. Скасувати рішення
№951050832248 від 26.11.2018 р. Центрального об’єднаного управління Пенсійного
фонду України в м. Одесі про перерахунок пенсії Романовському
Віктору Станіславовичу”.
Відповідно ч.1 ст.44 Закону України №1058 «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування» (далі – Закон №1058),
за яким мені призначена і перераховується пенсія, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний
орган Пенсійного фонду.
Таким
територіальним органом в даному випадку є Управління, оскільки саме він
призначив мені пенсію і перераховує її. Управління цього не заперечує.
Пункт 3 рішення суду не має зобов’язучої форми
для Управління, але фізичні дії по скасуванню може і повинен виконати лише Управління.
Суд не повинен був дублювати Закон №1058 і зобов’язувати в своєму рішенні Управління
виконати дії, які він зобов’язаний виконати за законом.
Рішення Управління по зниженню
моєї пенсії №951050832248 від 26.11.2018 року було предметом судового розгляду,
досліджувалося в якості письмового доказу, було скасовано судом повністю, тобто
за весь період його дії, Початок періоду дії цього рішення був встановлений
судом – з 01.10.2017 року (а.с.18-19).
Дії по скасуванню рішення Управління №951050832248 від 26.11.2018
року, відповідно ч.1 ст.44 Закону України №1058,
повинно виконати саме Управління, як єдиний уповноважений на виконання таких
дій територіальний орган Пенсійного фонду.
Будь-який інші органи: суд, поліція, прокуратура, керівні органи ПФУ, виконавча
служба, тощо не мають на це повноважень.
На скасування
свого рішення №951050832248 від 26.11.2018 року Управління не видавало
будь-яких наказів про скасування, а прийняло нове рішення №951050832248 від
22.04.2019 року.
Але періоди дії
цих рішень не співпадають.
Скасоване судом рішення Управління №951050832248 від
26.11.2018 року діяло, як встановлено судом, з 01.10.2017 року (а.с.18-19).
Рішення №951050832248 від 22.04.2019 року діє, як
безпосередньо зазначено в ньому, з 12.03.2019 року.
Таким чином, визнане протиправним і скасоване судом рішення
Управління №951050832248 від 26.11.2018 року станом на день подачі цієї заяви
продовжує діяти у період з 01.10.2017 року по 11.03.2019 року включно, тобто не
скасоване повністю, а, таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного
суду по справі №420/6558/18 від 21.01.2019 року виконане лише частково.
Незастосування
ч.4 ст.45 Закону України №1058 «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
Відповідно ч.4 ст.45 Закону №1058 перерахунок
призначеної пенсії, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії –
з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії,
якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа
включно.
Таким чином, навіть якщо Управління вважало, що я отримав право на
перерахунок моєї пенсії не з 01.10.2017 року, а з 12.03.2019
року, воно повинно було виконувати перерахунок з 01.03.2019 року, оскільки рішення Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 21.01.2019 року набрало
законної сили 12.03.2019 року, тобто в першій половині місяця.
Заперечень, щодо цього у суду 1-ї інстанції не було взагалі.
Суд 2-ї інстанції зазначає з цього приводу: ”Щодо доводів апеляційної скарги, що відповідач повинен був виконувати
перерахунок з 01.03.2019 р. оскільки і рішення Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 21.01.2019 р. набрало
законної сили 12.03.2019 р. і заява позивача про перерахунок була подана
14.03.2019 р. - тобто в першій половинні місяця, а також посилань на положення
ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування», колегія суддів наголошує, що питання періодів, за які зобов’язано
відповідача здійснити перерахунок пенсії з конкретної дати не було предметом
розгляду у справі №420/6558/18, а предметом розгляду була фактично визнання
протиправними дій Центрального об’єднаного управління Пенсійного
фонду України в м. Одесі, щодо неврахування при перерахунку пенсії
позивача певних довідок та судових рішень та зобов’язання здійснити перерахунок
з урахуванням вказаних документів”.
Але ч.4 ст.45 Закону №1058 повинна виконуватися Управлінням
незалежно від того, розглядав суд питання періодів, чи ні. Не виконавши вимоги
закону, Управління вчинило протиправну дію.
Незастосування
ч.5 ст.45 Закону України №1058 «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
Відповідно ч.5 ст.45 Закону України №1058, документи про
призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного
фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про
призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Пенсія була перерахована мені рішенням Управління №951050832248 від 22.04.2019 року,
тобто з порушенням строків – через 41 день після набрання законної сили
рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6558/18 від
21.01.2019 року.
Призначення судом строку подачі звіту щодо виконання
судового рішення в два місяця після набрання законної сили рішенням суду НЕ
звільняє Управління від виконання ч.5 ст.45 Закону України №1058.
Таким чином, Управлінням
були порушені, а судами 1-ї і 2-ї інстанцій були не застосовані
норми матеріального права: ч.1, ст.44, ч.ч. 4, 5 ст.45
Закону України №1058.
V.
Порушення судами 1-ї і 2-ї інстанцій норм процесуального права
В цій справі №420/6558/18 задіяні одразу два механізми судового контролю
за виконанням рішення суду:
1)
Відповідно моїй заяві про
встановлення судового контролю від 14.01.2019 року вх.№1276/19 рішенням Одеського окружного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 21.01.2019 року був
призначений судовий контроль за виконанням рішення суду за ст.382 КАС України.
2)
Суди 1-ї і 2-ї інстанцій розглядали
мою заяву вх.№17700/19 від 17.05.2019 року про визнання протиправним рішення,
вчиненого суб’єктом владних повноважень при виконанні рішення суду за ст.383
КАС України.
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в
адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового
контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у
реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні
адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням
судового рішення, а також передбачає його виконання.
При здійсненні судового контролю за виконанням
рішення суду не має жодного значення повністю чи частково був задоволений
позов. Має значення лише наявність чи відсутність протиправних дій при
виконанні наявного рішення суду.
Тому посилання суду 1-ї інстанції на те, що позовні
вимоги були задоволені повністю (стор.4 Ухвали, абз.7) і таке саме посилання
суду 2-ї інстанції (стор.6 Постанови, абз.2) ніяк не може впливати на процес
контролю виконання рішення суду.
Такі посилання судів не є обґрунтуванням в розумінні
ч.3 ст.242 КАС України і, таким чином, є порушеннями процесуального права.
Відповідно ч.5
ст.242 КАС України, при виборі і
застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо
застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
В своїй заяві до Одеського окружного адміністративного суду заяву
вх.№17700/19 від 17.05.2019 року, відповідно
ст.383 КАС України, я посилався на Постанову Верховного Суду по справі
№520/11829/17 від 27.11.2018 року, в якій наголошується, що питання
протиправних дій при виконанні рішень суду повинні вирішуватися за ст. 383 КАС
України, а не окремим позовом.
В постанові
суду 2-ї інстанції є посилання на ту саму постанову. В п.31 цієї постанови
зазначено: “Верховний Суд звертає увагу, що зазначені
правові норми КАС України мають
на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх
застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь
особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового
рішення в цій справі”. Суд 2-ї інстанції цитує саме цей абзац.
Але цей абзац ніяк не стверджує, що часткове
виконання рішення суду, яке, очевидно, на мою думку, має місце в справі, що
розглядається, є належним виконанням рішення.
Таким чином, посилання суду на постанову Верховного Суду по
справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року є НЕ обґрунтованим в розумінні ч.3 ст.242 КАС України і, таким чином, є
порушенням процесуального права.
Більше того, в п.32 цитованої постанови Верховного
суду зазначено: “Наявність у КАС України спеціальних
норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення,
виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та
інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням
судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.267
до 15.12.2017, ст.382 після 15.12.2017), який не передбачає можливості подання
окремого позову, предметом якого є спонукання Управління до виконання судового
рішення”.
В резолютивній частині цієї постанови особі
відмовлено в спонуканні відповідача виконати рішення суду за допомогою окремого
процесу і наголошується про те, що такі
питання вирішуються за ст.383 КАС України.
Але суди 1-ї та 2-ї інстанцій по справі, що розглядається, зробили
протилежний висновок.
Так в постанові суду 2-ї інстанцій зазначено: “Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що виходячи зі змісту
спірних відносин, позивач станом на час подання заяви в порядку ст. 383 КАС
України не був позбавлений права звернутись до суду з позовом про зобов’язання Управління
здійснити перерахунок пенсії з конкретної дати, оскільки питання щодо
зобов’язання Управління здійснити перерахунок пенсії з конкретної дати не було предметом
розгляду у справі №420/6558/18, що є підставою для відмови в задоволенні заяви,
поданої в порядку ст. 383 КАС України” (Додаток,
2, стор.7 Постанови, абз.4),
а також:
“Колегія суддів також звертає увагу, що 26.04.2019 року позивач звернувся
до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій
було заявлено вимогу щодо зазначення періоду перерахунку пенсії з 01.10.2017
року, проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні
заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Вказана ухвала набрала
законної сили та позивачем оскаржена не була. Враховуючи викладене, колегія
суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб
захисту порушеного права, що унеможливлює його захист в порядку ст. 383 КАС
України, разом з тим належним способом захисту є звернення до суду з позовом
щодо визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії та зобов’язання Управління
здійснити перерахунок з 01.10.2017 року” (Додаток, 2,
стор.8 Постанови, абз.2) .
Таким чином, і з цих причин посилання суду на постанову Верховного Суду по
справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року є НЕ обґрунтованим в розумінні ч.3 ст.242 КАС України і, таким чином, є
порушенням процесуального права.
Крім того, в своїй заяві від 17.05.2019 року, відповідно
ст.383 КАС України, я посилався на рішення
по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby
v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №
18357/91, яке також судами 1-ї та 2-ї інстанцій не було застосовано, що є порушенням процесуального права.
На мою думку, з причин викладених вище, очевидна протиправна
бездіяльність Управління при виконанні рішення суду за період до 12.03.2019
року, тому я звернувся до суду з заявою за ст.383 КАС України.
Що стосується, мого звернення до суду першої інстанції, щодо ухвалення
додаткового рішення суду за ст. 252 КАС України від 26.04.2019 року, то воно,
відповідно ст. 252 і ст. 383 КАС України, не унеможливлює моє подальше
звернення до суду с заявою за ст.383 КАС України. Цілком можливо, отримавши
відмову в задоволенні заяви за ст. 252 КАС України, отримати далі позитивне
рішення суду в заяві за ст.383 КАС України. Таким чином, пов’язування судом звернень до суду
відповідно ст. 252 і ст. 383 КАС України, є
порушенням процесуального права.
Суд 1-ї інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив:
“Однак при цьому суд погоджується з позицією позивача, що є логічним та
послідовним здійснення перерахунку та виплату пенсії з вказаного у спірному
рішенні Управління №951050832248 від 26.11.2018 р. періоду, з якого Управління
здійснив визнаний судом у рішенні від 21.01.2019р. протиправний перерахунок
пенсії, що саме і стало підставою для скасування зазначеного рішення Управління
в повному обсязі”(стор.4
ухвали, абз.8).
Суд 2-ї інстанції погодився з цим (стор.7 постанови,
абз.3).
Але суди не роблять з цього жодних правових
висновків.
Судами
не застосована ст. 129-1
Конституції України, відповідно якій судове рішення є обов'язковим
до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному
законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також не
застосована ст.ст.14, 370 КАС України, відповідно яким судове рішення, яке
набрало законної сили, є
обов’язковим для учасників справи; п.2 ч.4 ст.246 КАС України,
відповідно якій у мотивувальній частині рішення зазначаються обставини,
встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на
підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та
мотиви їх відхилення; ч.4 ст.90 КАС України, відповідно якій суд надає оцінку як зібраним у справі
доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься
у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Не застосований принцип верховенства права (ч.1 ст.6 КАС України), відповідно до
якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та
визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Не застосована ч.2 ст.77 КАС
України, відповідно якій в адміністративних справах про протиправність рішень,
дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування
правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Управлінняа, якщо він заперечує проти адміністративного
позову.
Звертаю увагу суду, що відзив
на апеляційну скаргу не був поданий.
Ніякого обґрунтування
перерахунку моєї пенсії з 12.03.2019 року, а не з 01.10.2017 року Управління не
надало. Не надано Управлінням також будь-яких доказів повного скасування
рішення Управління №951050832248 від 26.11.2018 року.
VI.
Інформація про хід виконавчого провадження
Виконавчий лист №420/6558/18 пред’явлений до
виконання виконавчій службі 13.05.2019 року, вхідний №3327 від 13.05.2019
року. Виконавче провадження №59113053 відкрито 14.05.2019 року і
триває.
VII. Щодо витребування судової справи
Прошу витребувати судову
справу №420/6558/18 в Одеського
окружного адміністративного суду, оскільки вона містить важливі письмові
докази, згадані в тексті цієї апеляційної скарги.
VIII. Щодо строків звернення до суду
Постанова П’ятого апеляційного
адміністративного суду по справі №420/6558/18 від 18.07.2019 року отримана мною 26.07.2019
року
Подаю цю касаційну скаргу 27.07.2019
року. Вважаю строк подачі апеляційної скарги до суду не порушеним.
IX. Про судовий збір
Прошу розглянуту моє клопотання про звільнення від судового збору
(Додаток 3).
Відповідно ч.4 ст. 341 КАС України, у суді касаційної інстанції
не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції
не допускається. Тому залишаю свої вимоги в незмінному, порівняно з
розглянутими в 1-й інстанції вигляді.
Але відповідно ч.3 ст. 341 КАС України, суд не обмежений доводами та
вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено
порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для
скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Сподіваюсь
на постановлення судом рішення, яке забезпечить повне скасування Управлінням свого
рішення №951050832248 від 26.11.2018 року, яким Управління зухвало знизило мені
пенсію після чотирьох рішень судів на мою користь.
Відповідно ст.6, 77, 249, 294, 295, 296,
341, 370, 383 КАС України,
ПРОШУ:
скасувати ухвалу Одеського окружного
адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі №420/6558/18;
скасувати
постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 року по
справі №420/6558/18;
постановити
нове рішення такого змісту:
визнати протиправною бездіяльність Центрального
об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі
за період з 01.10.2017 року по 11.03.2019 року включно при виконанні рішення
Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6558/18 від
21.01.2019 року по скасуванню визнаного протиправним рішення Центрального
об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі
№951050832248 від 26.11.2018 року;
визнати протиправною бездіяльність Центрального
об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі
за період з 01.10.2017 року по 11.03.2019 року включно при виконанні рішення
Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6558/18 від
21.01.2019 року про перерахунок і виплату пенсії Романовському
Віктору Станіславовичу рішенням Центрального об’єднаного управління Пенсійного
фонду України в м.Одесі №951050832248 від 22.04.2019
року;
зобов’язати Центральне об’єднане
управління Пенсійного фонду України в м.Одесі при
виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі
№420/6558/18 від 21.01.2019 року перерахувати і виплатити пенсію Романовському Віктору Станіславовичу за період до
11.03.2019 року включно;
в порядку
судового контролю за виконанням цього судового рішення зобов’язати Центральне
об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі
у строк 1 (один) місяць з дня набрання рішенням законної сили надати до
Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.
Перелік додатків:
1)
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2019
року по справі №420/6558/18 (тільки суду).
2)
Постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду по справі
№420/6558/18 від 18.07.2019 року (тільки суду).
3)
Клопотання про
звільнення від судового збору (тільки суду).
4)
Копія касаційної скарги Управлінню.
Романовський
В.С.
Підписано ЕЦП Романовського В.С. 27.07.2019 року.